новини

середу, 3 липня 2013 р.

КОРОНАЦІЯ Ікони Матері Божої Цариці Поділля та Волині

КОРОНАЦІЯ Ікони Матері Божої Цариці Поділля та Волині
6 липня 2013 р. Б. 
Від автостанції виїжджаємо
о 5:00 в суботу 6 липня
Вартість поїздки 50 грн
Можна уточнити інформацію і звертатись за даними:
Пані Валентина, тел. 067-1123248
Оксана Петрівна, тел. 096-8244511

На сьогоднішній день є 20 вільних місць в автобусі
Записуємо бажаючих до п’ятниці до обіду

Така історична подія відбувається раз в житті
Остання Коронація була 235 років тому






КОРОНАЦІЯ Ікони Матері Божої Цариці Поділля та Волині

КОРОНАЦІЯ Ікони Матері Божої Цариці Поділля та Волині
6 липня 2013 р. Б. 
Від автостанції виїжджаємо
о 5:00 в суботу 6 липня
Вартість поїздки 50 грн
Можна уточнити інформацію і звертатись за даними:
Пані Валентина, тел. 067-1123248
Оксана Петрівна, тел. 096-8244511

На сьогоднішній день є 20 вільних місць в автобусі
Записуємо бажаючих до п’ятниці до обіду

Така історична подія відбувається раз в житті
Остання Коронація була 235 років тому






суботу, 1 грудня 2012 р.

Adwentowa Katecheza


Адвент (від лат, adventus прихід) назва періоду Різдвяного посту. Адвент — час очікування, передує Різдву Христовому, у цей час триває піст та готування до свята.

Духовний сенс
По-перше, це час радісного очікування, період готування до святкування Різдва,
по-друге, час для роздумів про прийдешнє друге пришестя Христа.

Перші свідоцтва про святкування Адвенту у західній церкві належать до IV ст. (380 рік).


Свічі - світло показує дорогу, розсіює темноту, відсуває страх і витворює почуття безпеки і спільноти. Світло є знаком присутності Ісуса Христа «Світла Світу» . Світло чотирьох свіч має допровадити нас до Світла Різдва Христового.


Зелені гілки - символ надії, котра перемагає смерть. Адвентовий вінок має нам нагадати про радісний час приготовления до наближаючи Свят Різдва Христового. То час приготовления наших сердець.


Латинське слово «адвент» (adventus) у античному Римі означав офіційний приїзд і відвідини державного урядовця після його призначення на посаду. Цей термін також вживали тоді, коли кесар вступав на трон.

У християнстві термін «адвент» став класичним окресленням пришестя Христа — як першого у Втіленні, так і другого у небесній славі наприкінці світу.

У Римо-Католицькій Церкві Адвентом зветься літургійний період приготування до Різдва Христового. Перший день цього періоду є також першим днем церковного року. Адвент починається у неділю, яка припадає між 28 листопада і 3 грудня, і включає в себе чотири тижні, безпосередньо перед Різдвом Христовим.

Адвент поділений на дві частини: перша, яка починається від першого дня, присвячена очікуванню Другого Пришестя Христа; друга, яка триває від 17 по 24 грудня, є часом безпосереднього приготування до свята Різдва.

Коротка історія Адвенту

Свято Христового Різдва почали відзначати пізніше за свято Пасхи. Тому його відзначення наслідує святкування найбільшого християнського свята Воскресіння Господнього. Адвент — час приготування до Різдва Христового, так, як Великий Піст, є приготуванням до Великодня.

Перші відзначання Адвенту мали місце у Галії (сьогоднішня Франція) та Іспанії у IV ст. З Галії воно поступово поширилось на всю Церкву. Рим ввів Адвент у свою Літургію лише у VI ст., хоча Різдво вже святкувалось у IV ст. Папа Римський Григорій Великий (+604) дав Римській Церкві офіційні літургійні тексти цього періоду. Відтак Адвент став для усієї Церкви духовним приготуванням до свята Різдва Христового. Невдовзі щорічне приготування і очікування Різдва Христового стало одночасно приготуванням і очікуванням Другого Пришестя Христа наприкінці світу.


Адвент — час очікування

Святий апостол і евангелист Йоан в останній книзі Біблії. Одкровенні, порівнює Христа і Церкву до наречених. Церква, Обручниця Христова, постійно очікує свого Божественного Нареченого. Під час Адвенту Вона особливим чином запрошує своїх дітей звертатися до Господа, щоб Він якнайшвидше прийшов, щоб остаточно надійшло Його Царство.

Впродовж багатьох століть з таким великим прагненням очікував Спасителя вибраний Богом Ізраїль. Ізраїльтяни сподівалися, що Бог прийде їм на допомогу і визволить їх від ворогів. Через пророків вони отримували підтвердження своїх сподівань, від них вони чули пророчі слова про Месію, про «Божого Помазаника».

Церква духовно єднається з ізраїльським народом, що очікував на Месію. Адвентні читання подають нам тексти зі Старого Завіту, які пророче говорять про очікуваного ізраїльським народом Месію — Спасителя. Християни розпізнають Месію в Ісусі, Божому Сині, втіленому заради нашого спасіння. Саме Він є «Помазаником Божим», «Сином Давида». «Царем Ізраїля».

Адвент духовно єднає нас з очікуванням усією Церквою Другого Пришестя Христа, що було таке ж живе у первісній Церкві, яка часто у своїй літургії молилась про повернення Ісуса, закликаючи Його:


«Мараната!», що означає єврейською:
                                                                                                                            
«Прийди, Господи!»


Під час адвентної Літургії Слова ми часто чуємо тексти, які запалюють в нас прагнення швидшого повернення Господа. Той, хто любить Ісуса, не може боятись Його приходу, адже Його пришестя має розпочати вічний небесний весільний бенкет Христа і Церкви.



Отже, Адвент є часом подвійного очікування очікування відзначення історичної події Різдва Христового та очікування Другого Пришестя Ісуса у небесній славі наприкінці світу.

«Є два пришестя Христові в історії. Перший раз Він прийшов таємно, в тиші, як дощ на землю. Вдруге Ісус прийде у славі та сяйві на очах в усіх.

Першого разу Він повився пеленами і був покладений у ясла; другого разу Він одягнеться в шати. Він прийшов і страждав на хресті. Незважаючи на це приниження, прийде ще раз, сповнений слави, в оточенні ангелів. Тому не зупиняємося лише на першому його приході, але чекаємо також і другого. Як писав Кирило Єрусалимський, першого разу ми говорили: «Благословенний, хто йде в ім'я Господнє». Це саме скажемо і другого, виходячи з ангелами назустріч Господу, віддамо Йому честь, вигукуючи: «Благословенний, хто приходить в ім'я Господнє».



Адвент— час чування

Під час свого земного життя Ісус багато говорив про своє Друге Пришестя. Він навчав своїх учнів, як приготуватись до його повернення. За наукою Христа, серця християн повинні пильнувати, бути завжди готовими до приходу Господа. Ми всі повинні бути готовими, як розумні діви з притчі Ісуса, що очікували Нареченого (пор. Мт 25, 1-13). Тому під час Адвенту Церква молиться: «Боже, вчини так, щоб коли Христос прийде і постукає у двері, Він застав нас невсипущими у молитві та у прославлені Твого Імені. Зміцни нашу пильність в очікуванні на Твого Сина, щоб ми вийшли йому назустріч з запаленими лампадами».
Ці запалені лампади це молитва, вчинки милосердя, любов до Бога та ближніх.

Чувати це означає перебувати на молитві. Під час Адвенту Церква закликає нас до більш інтенсивної молитви. У молитві ми перебуваємо під дією Божого Духа, що вчить Церкву молитись. «Дух і Наречена говорять: "Прийди! " І хто чує, нехай каже: "Прийди! " Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере води життя даром. Говорить, хто свідчить це: "Так, приходжу скоро". "Амінь, прийди, Господи Ісусе!"» (Одкр 22, 17. 20)

З іншої притчі Ісуса (пор. Мт 24, 45-51) дізнаємось, що чувати — це також означає до кінця виконувати своє покликання і завдання, які Господь розділяє своїм слугам. Адвент заохочує нас, щоб ми з усіх своїх сил, на славу Христову та на користь усього суспільства, використовували таланти, якими наділив нас Бог (пор. Мт 25, 14-30).


Адвент — час радісної покути

Вже у IV ст. в Західній Церкві вірні готувались до Різдва Христового, як до Пасхи, тобто сорокаденним постом. Папа Григорій VII (1037-1085) скоротив цей час до чотирьох тижнів.

У Східній Церкві Різдвяний піст має 40 днів і починається від свята апостола Пилипа, тому і зветься Пилипівкою.

На сьогоднішній день Церква значно полегшила дотримання Різдвяного посту. Від вірних не вимагається суворого тілесного посту, тобто їсти можна все, окрім м'яса в п'ятницю (як і в кожну п'ятницю року).


Рорати

Так звуться ранкові Служби Божі на честь Пресвятої Діви Марії, що правляться впродовж Адвенту. Свою назву вони отримали від першого слова латинської антифони на вхід, котра співалась на початку Євхаристії:

«Rorate, caeli, desuper et nubes pluant justum»

(Спустіть з висот росу, небеса, хмари хай проллються Праведним), що є парафразою вірша 45, 8 з книги пророка Ісайїта натяком на земний прихід Божого Сина.

Роратні Євхаристії зазвичай правляться на світанку дня, у ранішніх годинах. Це підкреслює нашу готовність на прихід Ісуса і наше приготування. Роратна Служба починається у темряві, лише при світлі роратних свічок або лампад, котрі тримають вірні на знак свого очікування приходу Господа. При вівтарі запалюють велику свічку, яка символізує присутність і молитву Пресвятої Діви Марії. Особливий характер мають рорати за участю дітей, що йдуть зі священиком у процесії світла зі своїми свічками або лампадами. Участь у роратах є досконалою нагодою духовного приготування до урочистості Різдва Христового.

Щоб підкреслити радість очікування разом з Марією приходу Господа, у роратних Євхаристіях співають гімн «Слава во вишніх Богу!» Це допомагає нам усвідомити, що Той, кого ми чекаємо, вже присутній серед нас.

Адвентний вінок

Приблизно 150 років тому у Церкві вкоренився звичай під час Адвенту ставити адвентний вінок. У колі, яке прикрашене зеленими гілками, ставлять чотири свічки, які символізують чотири неділі Адвенту. Свічки можуть мати фіолетовий колір (це колір цього літургійного періоду), а третя з них рожевий, оскільки третя неділя Адвенту зветься «Gaudete», тобто «Радійте» (третя неділя зазначає половину пройденого часу приготування; назва її походить від першого слова читання Святого Павла, в якому Павло закликає християн до радості). Зазвичай, священик у цю неділю вдягає рожевий літургійний одяг. Свічки можуть бути і не кольорові, їх запалюють таким чином: у першу неділю Адвенту запалюють одну свічку, у другу неділю дві, і так далі. Адвентний вінок символізує спільноту Церкви, що у любові та радості очікує свого Господа.

четвер, 29 листопада 2012 р.

Новий єпископ-помічник Кам’янець-Подільської Дієцезії


Новий єпископ-помічник Кам’янець-Подільської Дієцезії




o._Radoslaw_Zmitrowicz_2
Сьогодні, 29 листопада, Святіший Отець Бенедикт XVI призначив преподобного отця Радослава Змітровича ОМІ, настоятеля Делегатури (Управління) Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні єпископом‑помічником Кам’янець‑Подільської Дієцезії.

Єпископ-номінат Радослав Змітрович ОМІ народився 2 вересня 1962 року в м. Гданськ-Вжешщ (Польща). 1981 року вступив до Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Після новіціату і шести років філософсько-теологічних студій у Вищій духовній семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Обрі отримав ступінь магістра теології на Папському теологічному факультеті в м. Познань. У травні 1987 року склав вічні обіти. 17 червня 1989 року отримав священицькі свячення. Упродовж трьох років був вихователем у Нижчій духовній семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії. 
o._Radoslaw_Zmitrowicz_1
Протягом трьох років був помічником настоятеля в парафії Христа Царя в м. Познань. Згодом упродовж наступних чотирьох років був духовним отцем і вихователем у Нижчій духовній семінарії в Марковіцах.

1997 року на прохання Генерального Настоятеля Місіонерів Облатів Непорочної Марії був направлений разом з о. Мадеєм ОМІ на місію до Туркменістану, де провів три роки, заснувавши церковну спільноту від підвалин.
У 2000 році прибув служити в Україну. Упродовж перших двох років був вікарним священиком у парафії Святого Духа в м. Чернігові та протягом одного року був настоятелем парафії св. Євгена де Мазенода ОМІ в Славутичі.
У 2003-2006 роках був настоятелем парафії св. Миколая в Києві й настоятелем місцевої чернечої спільноти.
o._Radoslaw_Zmitrowicz_3
Від 2006 року і до сьогодні є настоятелем Делегатури Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні, яка має 10 чернечих домів і понад 30 співбратів, які служать приблизно у 20 парафіях по Україні.

Єпископ-номінат володіє українською, російською, польською, англійською та французькою мовами.
Більше про Делегатуру Місіонерів Облатів  Непорочної Марії можна дізнатися на веб‑сторінці: www.omi.org.ua.

пʼятницю, 23 листопада 2012 р.

Новий єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської Дієцезії


Новий єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської Дієцезії

o._jacek_pylУ п’ятницю, 23 листопада, у день спомину св. Климента І, папи і мученика, який є головним покровителем Одесько-Сімферопольської Дієцезії, Святіший Отець Бенедикт XVI призначив преподобного отця Яцека Пиля ОМІ зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії єпископом-помічником цієї ж Дієцезії.
Єпископ-номінат Яцек Пиль ОМІ народився 17 серпня 1962 року в с. Гарволін (Польща). Після закінчення неповної середньої школи в 1977 році вступив до Нижчої Духовної Семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії в с. Маковіце, що поблизу міста Іновроцлав. По чотирьох роках навчання розпочав новіціат при санктуарії Святого Хреста. Після складання перших чернечих обітів у Згромадженні Місіонерів Облатів Непорочної Марії від 1982 до 1988 року навчався у Вищій Духовній Семінарії Згромадження ОМІ в Обрі неподалік Вольштина. Отримавши священицькі свячення 1988 року, о. Яцек протягом двох років був помічником настоятеля новіціїв при санктуарії Святого Хреста.
У 1989 році на запрошення тодішнього настоятеля парафії св. Анни в місті Бар на Поділлі, а нинішнього єпископа Одесько-Сімферопольської Дієцезії Броніслава Бернацького о. Пиль ОМІ прибув до України та допомагав у душпастирській праці спочатку в парафії міста Бар, а згодом – у місті Жмеринка. З 1991 року зусиллями о. Яцека розпочалася відбудова знищеного костелу св. Йосипа в місті Гнівань Вінницької області.
У 1997 році в Україні постала Делегатура (Управління) Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії, а о. Яцек Пиль ОМІ був призначений її першим настоятелем. Він очолював Делегатуру впродовж трьох каденцій, до 2006 року.
o_Jacek_Pyl_1За часи служіння о. Яцека Пиля ОМІ настоятелем Делегатури було засновано чернечі доми Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в містах Чернігові, Обухові, Полтаві, Кривому Розі, Євпаторії та Славутичі. При цих домах було відкрито парафії Римсько-Католицької Церкви та філіальні приходи, а також побудовано нові костели, засновником і будівничим більшості з яких був сам о. Яцек. Крім цього, місіонери-облати на той час уже служили в парафіях св. Миколая в Києві та св. Йосипа у Гнівані.
Від 2006 року о. Яцек був настоятелем Північного дистрикту Делегатури та настоятелем парафій у містах Чернігові, Щорсі та Прилуках. У цьому часі він також збудував костел святих апостолів Петра і Павла в місті Ніжин.
У вересні 2012 року о. Яцека було призначено настоятелем монастиря та настоятелем парафії св. Михаїла Архангела в місті Тиврові Вінницької області, де нині триває відбудова знищеного санктуарію Тиврівської Богородиці.
Єпископ-номінат володіє польською, українською, російською, італійською, іспанською та англійською мовами.

Католицький Медіа-Центр радо вітає новопризначеного єпископа і щиро дякує за його допомогу в постанні Літургії Годин українською мовою, Обряду Святої Літургії для співслужителів, молитовника «Щоденно з Богом», «Літургійних передмесальних катехез», Годинок на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та інших книг. О. Яцек Пиль завжди був хорошим порадником й організатором та дуже відкритим на співпрацю.
Нехай святий мученик папа Климент І – покровитель Одесько-Сімферопольської Дієцезії – допомагає єпископу-номінату своїм заступництвом.

середу, 21 листопада 2012 р.

DROGA ŻYCIA


Я иду по длинной дороге!

И конца её не видно... Это жизнь.

Вдали светит яркий манящий свет... Это мечта.

По пути встречаются маяки, освещающий мой путь...Это друзья.

Но иногда бывает, что свет тускнеет и дороги не видно... Это неуверенность.

И маяки теряются из вида… Это одиночество.

И я делаю робкие, неуверенные шаги в пустоте...Это страх.

Вдруг нога оступается, и я падаю вниз... Это ошибки.

Но в этот момент кто-то протягивает свою руку и не дает мне упасть... Это БОГ.

И я вновь иду по дороге, знаю, что плохое позади... Это ВЕРА…



pomysl w tym momencie o sobie, o twoich relacjach z Bogiem i o tym, jak zauważasz Chrystusa w bliźnim.

podziel się tymi myslami z przyjaciółmi

Стриманість (принцип самоконтролю)







      Язик хоч і малий член в тілі, проте він створює багато проблем і його дуже важко стримати. Язиком можна ображати людей, критикувати їх, обмовляти і всіляко руйнувати, але можна також благословляти людей, утішати і наставляти їх. Ми повинні зрозуміти, що все, що ми говоримо іншим, повертається до нас. Що посієш, то і пожнеш. Слова мають силу, вони можуть принести в наше життя руйнування, або ж навпаки вирішити наші проблеми.
     




Люди судять про нас за нашими словами. «...Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!» ( Лука 6:45 ). Язик підвладний закону сіяння і жнив більш за решту всіх членів нашого тіла. У Притчах 21:23 написано: « Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха ». Якщо ми не навчимося «тримати язика за зубами», він принесе нам безліч проблем. Коли ми дуже багато говоримо, ми ставимо себе в ніякове положення, і люди рахують нас пустобрехами і пліткарями. Тоді ми намагаємося виправдатися і відрікаємося від своїх слів, що тільки ускладнює наші проблеми. Ми брешемо, намагаючись врятуватися зі скрутного становища, але тільки грузнемо в нескінченні спори.




      Дружелюбність і товариськість завжди хороші, але ми повинні знати межу і стримувати свій язик, коли він починає хвалитися, перебільшувати або говорити що-небудь про інших. Не все, що приходить нам на розум, потрібно висловлювати вголос.
  Як часто ми потрапляли в неприємності, тому що дуже багато говорили. Коли ми обговорюємо людей і поширюємо про них плітки, ми створюємо конфлікти і псуємо відносини з сім'єю і з друзями. Після того, як пил осяде, дим розсіється, все свідчитиме проти тих, хто не стримував язика. Нам як бізнесменам важливо, щоб наші слова свідчили про те, що ми контролюємо свій язик, а не про те, що він у нас неприборканий.


Є три типи людей, які уважні до своїх слів:
1. Мудра людина – вона розуміє, як важливо зберігати секрети.
2. Принципова людина – вона ніколи не йде на компроміс, її слова завжди узгоджуються з її стандартами.
3. Покірлива людина – вона розуміє, що не все знає. Вона не показується, стримує свій язик. Вона є живим прикладом притчі, яка свідчить: « Краще нічого не сказати і виглядати дурнем, ніж відкрити свої вуста і прибрати всякі сумніви щодо цього».






        Якщо ми хочемо жити хорошим життям, ми повинні стримувати свій словесний потік.
Стриманість – це обережність з язиком. Ми повинні використовувати свій язик для хороших слів. Це подібно до сіяння доброго насіння, яке принесе нам світлу долю, і не тільки нам, але і тим, хто нас оточує. Бог розуміє силу висловлених слів. Він словом створив весь світ. Бог дав нам силу і здібності творити добре і зле силою наших слів. Отже, будемо уважні до наших слів, бо наше майбутнє залежить від них.

Дискусія:


В яких ситуаціях найлегше сказати щось бездумно?
Що добре ви «посадили» своїми устами?








переглянути
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=HMXQC_ChF8U