Новий єпископ-помічник Кам’янець-Подільської Дієцезії

Новий єпископ-помічник Кам’янець-Подільської Дієцезії

Сьогодні, 29 листопада, Святіший Отець Бенедикт XVI призначив преподобного отця Радослава Змітровича ОМІ, настоятеля Делегатури (Управління) Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні єпископом‑помічником Кам’янець‑Подільської Дієцезії.

Єпископ-номінат Радослав Змітрович ОМІ народився 2 вересня 1962 року в м. Гданськ-Вжешщ (Польща). 1981 року вступив до Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Після новіціату і шести років філософсько-теологічних студій у Вищій духовній семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Обрі отримав ступінь магістра теології на Папському теологічному факультеті в м. Познань. У травні 1987 року склав вічні обіти. 17 червня 1989 року отримав священицькі свячення. Упродовж трьох років був вихователем у Нижчій духовній семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії. 

Протягом трьох років був помічником настоятеля в парафії Христа Царя в м. Познань. Згодом упродовж наступних чотирьох років був духовним отцем і вихователем у Нижчій духовній семінарії в Марковіцах.

1997 року на прохання Генерального Настоятеля Місіонерів Облатів Непорочної Марії був направлений разом з о. Мадеєм ОМІ на місію до Туркменістану, де провів три роки, заснувавши церковну спільноту від підвалин.

У 2000 році прибув служити в Україну. Упродовж перших двох років був вікарним священиком у парафії Святого Духа в м. Чернігові та протягом одного року був настоятелем парафії св. Євгена де Мазенода ОМІ в Славутичі.

У 2003-2006 роках був настоятелем парафії св. Миколая в Києві й настоятелем місцевої чернечої спільноти.

Від 2006 року і до сьогодні є настоятелем Делегатури Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні, яка має 10 чернечих домів і понад 30 співбратів, які служать приблизно у 20 парафіях по Україні.

Єпископ-номінат володіє українською, російською, польською, англійською та французькою мовами.

Більше про Делегатуру Місіонерів Облатів  Непорочної Марії можна дізнатися на веб‑сторінці: www.omi.org.ua.

Новий єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської Дієцезії

Новий єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської Дієцезії

У п’ятницю, 23 листопада, у день спомину св. Климента І, папи і мученика, який є головним покровителем Одесько-Сімферопольської Дієцезії, Святіший Отець Бенедикт XVI призначив преподобного отця Яцека Пиля ОМІ зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії єпископом-помічником цієї ж Дієцезії.

Єпископ-номінат Яцек Пиль ОМІ народився 17 серпня 1962 року в с. Гарволін (Польща). Після закінчення неповної середньої школи в 1977 році вступив до Нижчої Духовної Семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії в с. Маковіце, що поблизу міста Іновроцлав. По чотирьох роках навчання розпочав новіціат при санктуарії Святого Хреста. Після складання перших чернечих обітів у Згромадженні Місіонерів Облатів Непорочної Марії від 1982 до 1988 року навчався у Вищій Духовній Семінарії Згромадження ОМІ в Обрі неподалік Вольштина. Отримавши священицькі свячення 1988 року, о. Яцек протягом двох років був помічником настоятеля новіціїв при санктуарії Святого Хреста.

У 1989 році на запрошення тодішнього настоятеля парафії св. Анни в місті Бар на Поділлі, а нинішнього єпископа Одесько-Сімферопольської Дієцезії Броніслава Бернацького о. Пиль ОМІ прибув до України та допомагав у душпастирській праці спочатку в парафії міста Бар, а згодом – у місті Жмеринка. З 1991 року зусиллями о. Яцека розпочалася відбудова знищеного костелу св. Йосипа в місті Гнівань Вінницької області.

У 1997 році в Україні постала Делегатура (Управління) Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії, а о. Яцек Пиль ОМІ був призначений її першим настоятелем. Він очолював Делегатуру впродовж трьох каденцій, до 2006 року.

За часи служіння о. Яцека Пиля ОМІ настоятелем Делегатури було засновано чернечі доми Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в містах Чернігові, Обухові, Полтаві, Кривому Розі, Євпаторії та Славутичі. При цих домах було відкрито парафії Римсько-Католицької Церкви та філіальні приходи, а також побудовано нові костели, засновником і будівничим більшості з яких був сам о. Яцек. Крім цього, місіонери-облати на той час уже служили в парафіях св. Миколая в Києві та св. Йосипа у Гнівані.

Від 2006 року о. Яцек був настоятелем Північного дистрикту Делегатури та настоятелем парафій у містах Чернігові, Щорсі та Прилуках. У цьому часі він також збудував костел святих апостолів Петра і Павла в місті Ніжин.

У вересні 2012 року о. Яцека було призначено настоятелем монастиря та настоятелем парафії св. Михаїла Архангела в місті Тиврові Вінницької області, де нині триває відбудова знищеного санктуарію Тиврівської Богородиці.

Єпископ-номінат володіє польською, українською, російською, італійською, іспанською та англійською мовами.

Католицький Медіа-Центр радо вітає новопризначеного єпископа і щиро дякує за його допомогу в постанні Літургії Годин українською мовою, Обряду Святої Літургії для співслужителів, молитовника «Щоденно з Богом», «Літургійних передмесальних катехез», Годинок на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та інших книг. О. Яцек Пиль завжди був хорошим порадником й організатором та дуже відкритим на співпрацю.

Нехай святий мученик папа Климент І – покровитель Одесько-Сімферопольської Дієцезії – допомагає єпископу-номінату своїм заступництвом.

DROGA ŻYCIA

Я иду по длинной дороге!

И конца её не видно... Это жизнь.

Вдали светит яркий манящий свет... Это мечта.

По пути встречаются маяки, освещающий мой путь...Это друзья.

Но иногда бывает, что свет тускнеет и дороги не видно... Это неуверенность.

И маяки теряются из вида… Это одиночество.

И я делаю робкие, неуверенные шаги в пустоте...Это страх.

Вдруг нога оступается, и я падаю вниз... Это ошибки.

Но в этот момент кто-то протягивает свою руку и не дает мне упасть... Это БОГ.

И я вновь иду по дороге, знаю, что плохое позади... Это ВЕРА…

pomysl w tym momencie o sobie, o twoich relacjach z Bogiem i o tym, jak zauważasz Chrystusa w bliźnim.

podziel się tymi myslami z przyjaciółmi

Стриманість (принцип самоконтролю)

Стриманість

(принцип самоконтролю)

      Язик хоч і малий член в тілі, проте він створює багато проблем і його дуже важко стримати. Язиком можна ображати людей, критикувати їх, обмовляти і всіляко руйнувати, але можна також благословляти людей, утішати і наставляти їх. Ми повинні зрозуміти, що все, що ми говоримо іншим, повертається до нас. Що посієш, то і пожнеш. Слова мають силу, вони можуть принести в наше життя руйнування, або ж навпаки вирішити наші проблеми.

     

Люди судять про нас за нашими словами. «...Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!» ( Лука 6:45 ). Язик підвладний закону сіяння і жнив більш за решту всіх членів нашого тіла. У Притчах 21:23 написано: « Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха ». Якщо ми не навчимося «тримати язика за зубами», він принесе нам безліч проблем. Коли ми дуже багато говоримо, ми ставимо себе в ніякове положення, і люди рахують нас пустобрехами і пліткарями. Тоді ми намагаємося виправдатися і відрікаємося від своїх слів, що тільки ускладнює наші проблеми. Ми брешемо, намагаючись врятуватися зі скрутного становища, але тільки грузнемо в нескінченні спори.

      Дружелюбність і товариськість завжди хороші, але ми повинні знати межу і стримувати свій язик, коли він починає хвалитися, перебільшувати або говорити що-небудь про інших. Не все, що приходить нам на розум, потрібно висловлювати вголос.

  Як часто ми потрапляли в неприємності, тому що дуже багато говорили. Коли ми обговорюємо людей і поширюємо про них плітки, ми створюємо конфлікти і псуємо відносини з сім'єю і з друзями. Після того, як пил осяде, дим розсіється, все свідчитиме проти тих, хто не стримував язика. Нам як бізнесменам важливо, щоб наші слова свідчили про те, що ми контролюємо свій язик, а не про те, що він у нас неприборканий.

Є три типи людей, які уважні до своїх слів:

1. Мудра людина – вона розуміє, як важливо зберігати секрети.

2. Принципова людина – вона ніколи не йде на компроміс, її слова завжди узгоджуються з її стандартами.

3. Покірлива людина – вона розуміє, що не все знає. Вона не показується, стримує свій язик. Вона є живим прикладом притчі, яка свідчить: « Краще нічого не сказати і виглядати дурнем, ніж відкрити свої вуста і прибрати всякі сумніви щодо цього».

        Якщо ми хочемо жити хорошим життям, ми повинні стримувати свій словесний потік.

Стриманість – це обережність з язиком. Ми повинні використовувати свій язик для хороших слів. Це подібно до сіяння доброго насіння, яке принесе нам світлу долю, і не тільки нам, але і тим, хто нас оточує. Бог розуміє силу висловлених слів. Він словом створив весь світ. Бог дав нам силу і здібності творити добре і зле силою наших слів. Отже, будемо уважні до наших слів, бо наше майбутнє залежить від них.

Дискусія:

В яких ситуаціях найлегше сказати щось бездумно?

Що добре ви «посадили» своїми устами?

переглянути

http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=HMXQC_ChF8U