Адвент (від
лат, adventus — прихід) — назва
періоду Різдвяного посту. Адвент — час очікування, передує Різдву Христовому, у цей час триває піст та готування до свята.
Духовний сенс
По-перше, це час радісного очікування, період готування до
святкування Різдва,
по-друге, час для роздумів про прийдешнє друге пришестя Христа.
Перші свідоцтва про святкування Адвенту у
західній церкві належать до IV ст. (380 рік).
Свічі - світло показує дорогу, розсіює темноту, відсуває страх і витворює почуття
безпеки і спільноти. Світло є знаком присутності Ісуса Христа «Світла Світу» .
Світло чотирьох свіч має допровадити нас до Світла Різдва Христового.
Зелені гілки - символ надії,
котра перемагає смерть.
Адвентовий вінок має нам нагадати про радісний час приготовления до наближаючи Свят Різдва Христового. То час приготовления наших сердець.
Латинське
слово «адвент» (adventus) у античному Римі означав офіційний приїзд і відвідини державного урядовця
після його призначення на посаду. Цей термін також вживали тоді, коли кесар
вступав на трон.
У
християнстві термін «адвент» став класичним окресленням пришестя Христа — як
першого у Втіленні, так і другого — у небесній славі наприкінці світу.
У Римо-Католицькій Церкві Адвентом зветься
літургійний період приготування до Різдва Христового. Перший день цього періоду є також першим днем церковного року. Адвент починається у неділю, яка припадає між 28 листопада
і 3 грудня, і включає в себе чотири тижні, безпосередньо перед Різдвом
Христовим.
Адвент поділений на дві частини: перша, яка починається
від першого дня, присвячена очікуванню Другого Пришестя Христа; друга, яка триває від 17 по 24 грудня, є часом безпосереднього приготування до свята Різдва.
Коротка історія
Адвенту
Свято Христового Різдва почали відзначати пізніше за
свято Пасхи. Тому його відзначення наслідує святкування найбільшого
християнського свята — Воскресіння Господнього. Адвент — час приготування до Різдва Христового, так, як Великий Піст, є
приготуванням до Великодня.
Перші
відзначання Адвенту мали місце у Галії (сьогоднішня Франція) та Іспанії у IV ст. З Галії
воно поступово поширилось на всю Церкву. Рим ввів Адвент у свою Літургію лише у VI ст., хоча Різдво вже святкувалось у IV ст. Папа Римський Григорій Великий (+604) дав Римській Церкві офіційні літургійні тексти
цього періоду. Відтак Адвент став для усієї Церкви духовним приготуванням до свята
Різдва Христового. Невдовзі щорічне приготування і очікування Різдва Христового
стало одночасно приготуванням і очікуванням Другого Пришестя Христа наприкінці
світу.
Адвент — час очікування
Святий апостол і евангелист Йоан
в останній книзі Біблії. Одкровенні, порівнює Христа і
Церкву до наречених. Церква, Обручниця Христова,
постійно очікує свого Божественного Нареченого. Під час Адвенту Вона
особливим чином запрошує своїх дітей звертатися до Господа, щоб Він якнайшвидше прийшов,
щоб остаточно надійшло Його Царство.
Впродовж багатьох століть з таким великим прагненням
очікував Спасителя вибраний Богом Ізраїль. Ізраїльтяни сподівалися, що Бог прийде їм на допомогу
і визволить їх від ворогів. Через пророків вони отримували підтвердження своїх
сподівань, від них вони чули пророчі слова про Месію, про «Божого Помазаника».
Церква
духовно єднається з ізраїльським народом, що очікував на Месію. Адвентні
читання подають нам тексти зі Старого Завіту, які пророче говорять про
очікуваного ізраїльським народом Месію —
Спасителя. Християни
розпізнають Месію в Ісусі, Божому Сині, втіленому заради нашого спасіння. Саме
Він є «Помазаником Божим», «Сином Давида». «Царем Ізраїля».
Адвент духовно єднає нас з очікуванням усією
Церквою Другого Пришестя Христа, що було таке ж живе у первісній Церкві, яка часто у своїй літургії молилась
про повернення Ісуса, закликаючи Його:
«Мараната!»,
що означає єврейською:
«Прийди, Господи!»
Під час адвентної Літургії Слова ми часто чуємо
тексти, які запалюють в нас прагнення швидшого повернення Господа. Той, хто любить Ісуса, не може боятись Його
приходу, адже Його
пришестя має розпочати вічний небесний весільний бенкет Христа і Церкви.
Отже, Адвент є часом подвійного очікування — очікування відзначення історичної події Різдва
Христового та очікування Другого Пришестя Ісуса у небесній славі наприкінці
світу.
«Є два пришестя Христові в
історії. Перший раз Він прийшов таємно, в тиші, як дощ на землю. Вдруге Ісус
прийде у славі та сяйві на очах в усіх.
Першого
разу Він повився пеленами і був покладений у ясла; другого разу Він одягнеться
в шати. Він прийшов — і страждав на хресті. Незважаючи на це приниження,
прийде ще раз, сповнений слави, в оточенні ангелів. Тому не зупиняємося лише на першому його приході, але
чекаємо також і другого. Як писав
Кирило Єрусалимський, першого разу ми говорили: «Благословенний, хто йде в ім'я
Господнє». Це саме скажемо і другого, виходячи з ангелами назустріч Господу,
віддамо Йому честь, вигукуючи: «Благословенний, хто приходить в ім'я Господнє».
Адвент— час чування
Під час свого земного життя Ісус
багато говорив про своє Друге Пришестя. Він навчав своїх учнів, як
приготуватись до його повернення. За
наукою Христа, серця християн повинні пильнувати, бути завжди
готовими до приходу Господа. Ми всі повинні бути готовими, як розумні діви з притчі
Ісуса, що очікували Нареченого (пор. Мт 25,
1-13). Тому під час Адвенту Церква
молиться: «Боже, вчини так, щоб коли
Христос прийде
і постукає у двері, Він застав нас невсипущими у молитві та у прославлені Твого
Імені. Зміцни нашу пильність в очікуванні на Твого Сина, щоб ми вийшли йому
назустріч з запаленими лампадами».
Ці запалені лампади — це молитва,
вчинки милосердя, любов до Бога та ближніх.
Чувати— це означає перебувати на молитві. Під час Адвенту Церква
закликає нас до більш інтенсивної молитви. У молитві ми перебуваємо під дією Божого Духа, що вчить
Церкву молитись. «Дух і Наречена говорять: "Прийди! " І
хто чує, нехай каже: "Прийди! " Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере
води життя даром. Говорить, хто свідчить це: "Так, приходжу скоро".
"Амінь, прийди, Господи Ісусе!"» (Одкр 22, 17. 20)
З іншої
притчі Ісуса (пор. Мт 24,
45-51) дізнаємось, що чувати — це також означає до кінця виконувати своє
покликання і завдання, які Господь розділяє своїм слугам. Адвент заохочує
нас, щоб ми з усіх своїх сил, на славу Христову та на користь усього
суспільства, використовували таланти, якими наділив нас Бог (пор. Мт
25, 14-30).
Адвент — час радісної покути
Вже у IV ст. в Західній Церкві вірні готувались до Різдва
Христового, як до Пасхи, тобто сорокаденним постом. Папа Григорій VII (1037-1085) скоротив цей
час до чотирьох тижнів.
У Східній Церкві Різдвяний піст має 40 днів і
починається від свята апостола Пилипа, тому і зветься Пилипівкою.
На сьогоднішній день Церква значно полегшила
дотримання Різдвяного посту. Від вірних не вимагається суворого тілесного
посту, тобто їсти можна все, окрім м'яса в п'ятницю (як і в кожну п'ятницю
року).
Рорати
Так звуться ранкові Служби Божі на честь Пресвятої Діви Марії, що правляться впродовж Адвенту. Свою
назву вони отримали від першого слова латинської антифони на вхід, котра
співалась на початку Євхаристії:
«Rorate, caeli, desuper et nubes pluant
justum»
(Спустіть з висот росу,
небеса, хмари хай проллються Праведним),
що є парафразою вірша 45, 8 з книги пророка Ісайїта натяком на земний прихід
Божого Сина.
Роратні Євхаристії зазвичай правляться на світанку дня, у ранішніх годинах. Це підкреслює нашу готовність на
прихід Ісуса і наше приготування. Роратна Служба починається у темряві, лише
при світлі роратних свічок або лампад, котрі тримають вірні на знак свого
очікування приходу Господа. При
вівтарі запалюють велику свічку, яка символізує присутність і молитву Пресвятої
Діви Марії.
Особливий характер мають рорати за участю дітей, що йдуть зі священиком у
процесії світла зі своїми свічками або лампадами. Участь у роратах є досконалою
нагодою духовного приготування до урочистості Різдва Христового.
Щоб підкреслити радість
очікування разом з Марією приходу Господа,
у роратних Євхаристіях співають гімн —«Слава во вишніх Богу!» Це допомагає нам усвідомити, що Той,
кого ми чекаємо, вже присутній серед нас.
Адвентний вінок
Приблизно 150 років тому у Церкві вкоренився звичай під час Адвенту ставити
адвентний вінок. У колі, яке прикрашене зеленими гілками, ставлять чотири
свічки, які символізують чотири неділі Адвенту. Свічки можуть мати фіолетовий колір (це — колір
цього літургійного періоду), а третя з них — рожевий,
оскільки третя неділя Адвенту зветься «Gaudete», тобто «Радійте»
(третя неділя зазначає половину пройденого часу приготування; назва її походить
від першого слова читання Святого Павла, в якому Павло закликає християн до
радості). Зазвичай, священик у цю неділю вдягає рожевий літургійний одяг.
Свічки можуть бути і не кольорові, їх запалюють таким чином: у першу неділю Адвенту запалюють
одну свічку, у другу неділю — дві, і так далі. Адвентний вінок символізує спільноту Церкви, що у
любові та радості очікує свого Господа.
У п’ятницю, 23 листопада, у день спомину св. Климента І, папи і мученика, який є головним покровителем Одесько-Сімферопольської Дієцезії, Святіший Отець Бенедикт XVI призначив преподобного отця Яцека Пиля ОМІ зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії єпископом-помічником цієї ж Дієцезії.
За часи служіння о. Яцека Пиля ОМІ настоятелем Делегатури було засновано чернечі доми Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в містах Чернігові, Обухові, Полтаві, Кривому Розі, Євпаторії та Славутичі. При цих домах було відкрито парафії Римсько-Католицької Церкви та філіальні приходи, а також побудовано нові костели, засновником і будівничим більшості з яких був сам о. Яцек. Крім цього, місіонери-облати на той час уже служили в парафіях св. Миколая в Києві та св. Йосипа у Гнівані.